Запобігання корупції

Запобігання корупції

В університеті діє "Гаряча лінія" з ректором та телефон довіри

Навчання в Польщі

Навчання в Польщі

Через Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Рейтинг Scopus 2017

Рейтинг Scopus 2017

Прикарпатський національний університет вже третій рік поспіль отримує високі показники в рейтингу Scopus

 Міжнародний науковий центр

Міжнародний науковий центр "Обсерваторія"

  Відновлення на горі Піп Іван      

ivaanuchukІваничук Роман Іванович (27.05.1929-17.09.2016) – український письменник, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови імені Т.Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України, депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990-1994); заслужений працівник культури України; лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, Літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи; Герой України.


Народився Роман Іванович 27 травня 1929 в селі Трач (тепер Косівського району Івано-Франківської області).
У 1947 р. вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на українську філологію, але через те, що не хотів йти до комсомолу в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». В 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.


У 1961 році переїхав до Львова, від 1963 працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (від 1990 р. – «Дзвін»).


У 1968 р. вийшов друком роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, хотіли звільнити з журналу, проте роман здобув широкий резонанс.


Тему наступного роману «Черлене вино» – про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431-1432 роках в ході так званих «воєн Свидригайла» – підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. За ним з'явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979). У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора.


У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.


Нагороди та премії:


• Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009);


Орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006);


Орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998);


Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993);


Відзнака Президента України - ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011);


Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985);


Орден Трудового Червоного Прапора;


Лауреат Літературної премії ім. А. Головка (1979);


Лауреат премії імені І. Мазепи (1999).