Запобігання корупції

Запобігання корупції

В університеті діє "Гаряча лінія" з ректором та телефон довіри

Навчання в Польщі

Навчання в Польщі

Через Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Рейтинг Scopus 2017

Рейтинг Scopus 2017

Прикарпатський національний університет вже третій рік поспіль отримує високі показники в рейтингу Scopus

 Міжнародний науковий центр

Міжнародний науковий центр "Обсерваторія"

  Відновлення на горі Піп Іван      

 Кононенко Віталій Іванович (9 вересня 1933, Київ)  дійсний член (академік) НАПН України (обраний 30.03.1994 р.), доктор філологічних наук, професор, іноземний член Російської Академії освіти, заслужений діяч науки і техніки, почесний ректор, завідувач кафедри загального та германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З часу заснування Національної академії педагогічних наук України – член Президії Академії, учасник багатьох міжнародних і всеукраїнських конференцій і семінарів, член академічних авторських колективів.

 

З ініціативи В.І. Кононенка на базі Івано-Франківського педагогічного інституту в 1992 році було засновано Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, який 2004 року здобув статус національного За роки його роботи на посаді ректора було організовано підготовку фахівців за десятками нових спеціальностей, відкрито нові інститути, факультети і кафедри, аспірантуру і докторантуру, видавництво “Плай”, наукову бібліотеку. Введено в дію нові навчальні корпуси і студентські гуртожитки, стадіон “Наука”, спортивно-оздоровчий табір “Смерічка”, ботанічний сад, захищено десятки докторських і сотня кандидатських дисертацій.

 

В.І. Кононенко – відомий учений у галузі українського, слов’янського і загального мовознавства, етнопедагогіки та лінгводидактики. Зробив вагомий внесок у розробку таких актуальних проблем, як мова і суспільство, мова і культура, мова і етнос, мова і художня література. Своїми дослідженнями суттєво збагатив теоретичні засади українського мовознавства, опрацював наукові принципи побудови підручників і навчальних посібників з української мови. Тема докторської дисертації: “Системно-семантичні зв’язки в синтаксисі” (1977), керівник наукової школи з проблем семантичного синтаксису, фундатор нової галузі в українському мовознавстві – лінгвокультурології.  Дослідник  мови творів Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, сучасних письменників України, автор фундаментальних наукових праць з порівняльного вивчення слов’янських мов, доповідач на шести Міжнародних конгресах україністів, двох Міжнародних конгресах славістів.

 

Розробив нові засади викладання рідної мови в загальноосвітній школі та вищому навчальному закладі у поєднанні з вивченням національної історії та культури. У ході лінгводидактичних досліджень обґрунтував теорію формування мовної особистості та мовного типу як чинників виховання національної гідності та патріотизму. Визначив шляхи використання при вивченні української мови широкого дидактичного матеріалу, зокрема творів класиків красного письменства, народної поезії, приказок і прислів’їв.

 

Автор більше як 600 наукових праць, понад 40 монографій, підручників і навчальних посібників. Серед них: “Шляхами народних приповідок” (1994), “Символи української мови” (1996), “Василь Стефаник – художник слова” (1996), “Іван Франко і національне та духовне відродження України” (1997), “Етнолінгводидактика” (1998), “Духовні цінності українського народу” (1999), “Українська мова в освіті” (2000), “Мій рідний край – Прикарпаття” (2000), “Рідне слово” (2001), “Мова. Культура. Стиль” (2002), “Шевченко. Франко. Стефаник” (2002), “Концепти українського дискурсу” (2004), “Українська етнопедагогіка” (2006), “Етнос. Соціум. Культура” (2006), “Мова в контексті культури” (2008), “Українська лінгвокультурологія” (2008), “Текст і смисл (2012), “Символи української  мови” (2-е видання, 2013), “Текст і образ” (2014). 

 

Є співавтором фундаментальних академічних видань: “Проблеми порівняльної стилістики східнослов’янських мов” (1981), “Українська мова: Енциклопедія” (1, 2, 3 вид.), “Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи” (2000), “Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002” (2002), “Педагогічна і психологічна науки в Україні”. Т. 4. (2002), “Педагогіка і психологія вищої школи” (2007), “Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі” (2008), “Самоідентифікація молоді” (2015) та ін. Видав серію статей у наукових збірниках університетів Польщі, Чехії, Болгарії, Німеччини.

 

Під його керівництвом підготовлено і захищено 3 докторські і 34 кандидатські дисертації. Очолює спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Головний редактор журналу “Етнос і культура”.