З Днем знань!

З Днем знань!

  "Сьогодні наш Господь поблагословить Вас на цей новий навчальний рік, Ви ж, у свою чергу, старайтесь добрим навчанням та гідним,...

Навчання в Польщі

Навчання в Польщі

Через Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Рейтинг Scopus 2017

Рейтинг Scopus 2017

Прикарпатський національний університет третій рік поспіль отримує високі показники в рейтингу Scopus

 Відновлення астрономічної обсерваторії

Відновлення астрономічної обсерваторії

Відновлення колишньої астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван.

ustenko_oleksandr_andriyovych.jpgУстенко Олександр Андрійович — український вчений-економіст і політик. Кандидат економічних наук, професор, академік Академії інженерних наук України, Академії економічних наук України, дійсний член Української академії економічної кібернетики. Завідувач кафедри менеджменту Тернопільської академії народного господарства, Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

 

Народився Олександр Андрійович 17 жовтня 1930 року в місті Вінниця.

 

У 1954 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. Отримав диплом юриста. У 1962-1964 роках навчався в аспірантурі на кафедрі політичної економії Львівського державного університету.

 

У 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Зміни характеру праці працівників промисловості».

 

З червня 1967 до лютого 1980 – ректор Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника.

 

З квітня 1984 року – ректор, з квітня 2002 – президент, голова наглядової ради Тернопільської академії народного господарства.

 

З квітня 2002 року по березень 2005 року – народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 164 Тернопільської області. Працював у фракції Блоку «Наша Україна». Голова підкомітету по фаховій освіті Комітету Верховної Ради по науці та освіті. 

 

Напрямок наукових досліджень: політична економія, проблеми використання трудових ресурсів, економічні проблеми вищої освіти.

 

Опубліковано понад 200 праць, в тому числі 6 монографій. Автор та співавтор статей у тритомній енциклопедії України, економічних підручників і співробітників, зокрема «Політична економія» (2002). Мета роботи: «Удосконалення управління бізнес-процесами в умовах перехідної економіки».

 

За вагомий внесок у розвиток науки та підготовку висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти УРСР». За наукові та освітянські досягнення удостоєний Диплома Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України. Нагороджений медаллю імені Туган-Барановського.

 

 

kononenko.jpg Кононенко Віталій Іванович (9 вересня 1933, Київ) - дійсний член (академік) НАПН України (обраний 30.03.1994 р.), доктор філологічних наук, професор, іноземний член Російської Академії освіти, заслужений діяч науки і техніки, почесний ректор, завідувач кафедри загального та германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З часу заснування Національної академії педагогічних наук України – член Президії Академії, учасник багатьох міжнародних і всеукраїнських конференцій і семінарів, член академічних авторських колективів.

 

З ініціативи В.І. Кононенка на базі Івано-Франківського педагогічного інституту в 1992 році було засновано Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, який 2004 року здобув статус національного За роки його роботи на посаді ректора було організовано підготовку фахівців за десятками нових спеціальностей, відкрито нові інститути, факультети і кафедри, аспірантуру і докторантуру, видавництво “Плай”, наукову бібліотеку. Введено в дію нові навчальні корпуси і студентські гуртожитки, стадіон “Наука”, спортивно-оздоровчий табір “Смерічка”, ботанічний сад, захищено десятки докторських і сотня кандидатських дисертацій.

 

В.І. Кононенко – відомий учений у галузі українського, слов’янського і загального мовознавства, етнопедагогіки та лінгводидактики. Зробив вагомий внесок у розробку таких актуальних проблем, як мова і суспільство, мова і культура, мова і етнос, мова і художня література. Своїми дослідженнями суттєво збагатив теоретичні засади українського мовознавства, опрацював наукові принципи побудови підручників і навчальних посібників з української мови. Тема докторської дисертації: “Системно-семантичні зв’язки в синтаксисі” (1977), керівник наукової школи з проблем семантичного синтаксису, фундатор нової галузі в українському мовознавстві – лінгвокультурології.  Дослідник  мови творів Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, сучасних письменників України, автор фундаментальних наукових праць з порівняльного вивчення слов’янських мов, доповідач на шести Міжнародних конгресах україністів, двох Міжнародних конгресах славістів.

 

Розробив нові засади викладання рідної мови в загальноосвітній школі та вищому навчальному закладі у поєднанні з вивченням національної історії та культури. У ході лінгводидактичних досліджень обґрунтував теорію формування мовної особистості та мовного типу як чинників виховання національної гідності та патріотизму. Визначив шляхи використання при вивченні української мови широкого дидактичного матеріалу, зокрема творів класиків красного письменства, народної поезії, приказок і прислів’їв.

 

Автор більше як 600 наукових праць, понад 40 монографій, підручників і навчальних посібників. Серед них: “Шляхами народних приповідок” (1994), “Символи української мови” (1996), “Василь Стефаник – художник слова” (1996), “Іван Франко і національне та духовне відродження України” (1997), “Етнолінгводидактика” (1998), “Духовні цінності українського народу” (1999), “Українська мова в освіті” (2000), “Мій рідний край – Прикарпаття” (2000), “Рідне слово” (2001), “Мова. Культура. Стиль” (2002), “Шевченко. Франко. Стефаник” (2002), “Концепти українського дискурсу” (2004), “Українська етнопедагогіка” (2006), “Етнос. Соціум. Культура” (2006), “Мова в контексті культури” (2008), “Українська лінгвокультурологія” (2008), “Текст і смисл (2012), “Символи української  мови” (2-е видання, 2013), “Текст і образ” (2014). 

 

Є співавтором фундаментальних академічних видань: “Проблеми порівняльної стилістики східнослов’янських мов” (1981), “Українська мова: Енциклопедія” (1, 2, 3 вид.), “Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи” (2000), “Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002” (2002), “Педагогічна і психологічна науки в Україні”. Т. 4. (2002), “Педагогіка і психологія вищої школи” (2007), “Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі” (2008), “Самоідентифікація молоді” (2015) та ін. Видав серію статей у наукових збірниках університетів Польщі, Чехії, Болгарії, Німеччини.

 

Під його керівництвом підготовлено і захищено 3 докторські і 34 кандидатські дисертації. Очолює спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Головний редактор журналу “Етнос і культура”.

 

 

 

ostafiichuk.jpg Остафійчук Богдан Костянтинович - член кореспондент НАН України, професор, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри матеріалознавства і новітніх технологій  Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

 

Богдан Костянтинович народився 8 лютого 1948 року в селі Хімчин Косівського району Івано-Франківської області у селянській сім’ї. Після закінчення з відзнакою Рожнівської середньої школи в 1966 році навчався на фізико-математичному факультеті Івано-Франківського державного педінституту, де, після закінчення, працював у науково-дослідній лабораторії. З 1972 по 1975 рік навчався в аспірантурі Інституту металофізики АН України. В 1975 ро¬ці захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук “Електронна структура інтерметалідів типу фаз Лавеса”. З 1976 року працював начальником НДС Івано-Франківського педінституту, а також доцентом кафедри фізики. У даний період активно працював у галузі фізики твер¬дого тіла, а саме: створення нових антифрикційних кислотостійких матеріалів та захисних покрить на металах і сплавах, здійснював керівництво рядом наукових проектів і тем. З 1988 році він організував і устаткував унікальним обладнанням наукову лабораторію фізики магнітних плівок і за конкурсом переходить на роботу в Інститут металофізики АН України на посаду завідуючого лабораторією, зосередивши свої зусилля на дослідженні і модифікації структури і магнітних властивостей монокристалічних ферит-гранатових плівок. Після захисту докторської дисертації “Структура і магнітні властивості іонно-імплантованих епітаксіальних ферит-гранатових плівок” (вчена рада Інституту метало-фізики НАН України, м. Київ) у 1993 році був запрошений на посаду проректора з наукової роботи Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, одночасно виконуючи обов’язки завідуючого спільною науково-дослідною лабораторією фізики магнітних плівок Інституту металофізики НАН України і Прикарпатського університету. Рішенням Кабінету міністрів України в 2001 році даній лабораторії надано статус національного наукового надбання України.

 

Основні наукові інтереси Остафійчука Б.К. зосереджені в галузі фізики магнітних матеріалів та нанорозмірних систем. Результати, отримані з його участю і під його керівництвом, знаходяться на рівні світових стандартів, а їх практичне застосування дозволило створити генератори і накопичувачі електричної енергії з параметрами, що значно перевищують відомі світові аналоги. Свою наукову роботу професор Остафійчук Б.К. завжди поєднував із педагогічною. Він є автором 8 посібників, 3 підручника, 4 монографій, понад 200 наукових статей і винаходів, під його науковим керівництвом захищено 43 кандидатських і 10 докторських дисертацій, десятки дипломних і магістерських робіт. Професор Остафійчук Б.К. є членом редколегії двох наукових журналів, головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій, експертом з фізики ВАК України, заступником Голови фахової ради МОН України. З 1994 року одночасно завідує кафедрою матеріалознавства і новітніх технологій, успішно керує підготовкою докторських і кандидатских дисертацій, розробкою фундаментальних і прикладних тем в галузі нанотехнологій і фізикотермодинамічних властивостей наносистем. З лютого 2005 року по лютий 2012 року Остафійчук Б.К. – ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

 

Вчителі: академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор Немошкаленко В.В. (Інститут металофізики НАН України, м. Київ); академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор Барьяхтар В.Г.  (Інститут магнетизму НАН України, м. Київ).

 

Наукові здобутки професора Б.К. Остафійчука відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки за 2002 рік., також він визнаний Лауреатом престижного обласного рейтингу “Галицькі кмітливці року” в номінації “Кращий вчений винахідник”, званням заслуженого діяча науки і техніки України (2005 рік); член-кореспондентом НАН України (2006).

 

 
Система Orphus